Під процесом соціалізації особистості психологирозуміють засвоєння і осмислення людиною соціального досвіду, загальноприйнятої моралі, правил поведінки, культурних і побутових традицій. При цьому кожен індивід виробляє свою переоцінку цінностей, приймаючи або відкидаючи ті чи інші пропоновані або нав'язувані норми соціуму. Саме в процесі цього вибору відбувається процес становлення і самовиховання особистості.
Своє "місце під сонцем" людина шукає з самого народження, проходячи первинний процес соціальної адаптації, спочатку у власній родині, потім в дитячому закладі і школі.
Для початкового етапу характерно некритичнеставлення індивіда до загальноприйнятих стандартів. Дитині і підлітку в більшій мірі властиво наслідувати колективу, адаптуватися. І якщо малюк дитсадівського віку приймає модель поведінки своєї родини, школяр молодших класів уже більше націлений на колектив. Він прагне не відрізнятися від своїх ровесників за зовнішніми ознаками. Еталоном для нього стають його приятелі, однокласники. Від них дитина переймає манери поведінки, стиль одягу і навіть захоплення та інтереси.
Уже до семирічного віку дитина починаєусвідомлювати, що батьки не єдиний зразок для наслідування. А до дев'яти років діти і зовсім набувають критичний погляд на речі. Мами і тата перестають бути для них незаперечним авторитетом. Однак повага до досвіду дорослої людини у дитини все ще зберігається, тому дуже важливо щоб в цей період поряд з ним виявився хороший педагог або тренер.
На свідомість дитини впливають різнізовнішні чинники. Це засоби масової інформації (радіо, телебачення, інтернет), батьки та педагоги. Але соціалізація підлітків немислима без їхнього спілкування з однолітками. Більш того, подруги і друзі, на певному етапі життя дитини починають грати роль навіть більшу, ніж мама і тато. Але це не означає, що батьки повинні завзято захищати підлітка від подібного спілкування, грубо втручатися в його особисте життя.
Така поведінка дорослих перешкоджає розвитку самосвідомості дитини, формуванню в ньому відповідальності за власну поведінку і вчинки.
Соціалізація особистості - це пошук свого місця всуспільстві, для школяра в ролі такого суспільства виступають однокласники, батьки, вчителі. Саме в процесі взаємодії з ними дитина відточує найважливіші навички спілкування, прийняття встановлених норм поведінки, традицій. На цьому етапі складно обійтися без конфліктів, але пошук ефективних рішень щодо їх подолання справляє помітний вплив на становлення особистості в цілому.
Надалі соціалізація індивіда проходитьстадію індивідуалізації, для якої характерно прагнення людини стати схожим на інших, виділиться з натовпу. У цей період юнак або дівчина вже володіють деяким життєвим досвідом, на основі якого вони критично переоцінюють морально - етичні норми, прийняті в суспільстві. На думку психологів, саме у віці від 18 до 25 років відбувається вироблення стійких властивостей особистості, формування світогляду.
Соціалізація особистості протікає успішно, якщо в процесі людина продуктивно взаємодіє з суспільством, зберігаючи при цьому власну неповторність.
Стадія індивідуалізації переходить в стадіюінтеграції, на якій індивід прагне зайняти своє місце в суспільстві, яке або приймає, або відкидає його. В останньому випадку можливі два варіанти поведінки: індивід зберігає свою несхожість, вступаючи в конфлікт з суспільством, або ж, навпаки, намагається адаптуватися, вдаючись до угодовства і конформізму.
Можна сказати, що соціалізація особистості - цепроцес який триває все життя. Людина не тільки набуває новий досвід, але і збагачує його в процесі трудової та громадської діяльності. У тому випадку якщо особистісні якості та творчий потенціал окремого представника повністю затребувані суспільством, можна говорити про те, що соціалізація особистості проходить успішно.
