Характер в психології трактується неоднозначно. Його важко відрізнити від темпераменту. Він занадто пов'язаний з поняттям «особистість». У спеціальній літературі з психології ці терміни вживають як синоніми. Характер залежить від особистості, а особистість впливає на характер. Але ці поняття не варто змішувати.
Характер в психології має і більш вузькевизначення. Це сукупність властивостей людини, в яких відображаються способи поведінки і реагування на різні ситуації. Можна сказати, що це риси індивіда, які визначають його ставлення до інших людей або до роботи. І якщо робиться оцінка характеру людини і його особистості, то вона може бути неоднаковою для цих понять, а в деяких випадках бути прямо протилежною. Життєва термінологія говорить про те, що це абсолютно різні освіти.
Як приклад можна взяти видатнихособистостей, у яких був «важкий» або «крутий» характер. Але це не завадило їм стати «творчими» і «видатними» людьми. А це доводить, що ці два поняття не є одним і тим же. Кажуть, що результати творіння особистості використовують нащадки, а з характером стикаються люди, які оточують людину.
Автори, які вивчають характер в психології, підкреслюють, що він може бути менш або більш виражений.
Існує три види інтенсивності поведінки людини. Це формує такі типи характеру в психології:
- «нормальний»;
- виражений (акцентуація);
- сильні відхилення (психопатія).
Перші два визначення відносяться до норми. Акцентуація може бути явною і прихованою. Такі особливості характеру виявляються не постійно, а лише в певній обстановці, в ситуації, що склалася, а в звичайних умовах не виявляються. Третій тип - це патологія. Звичайно ж, межі ці розмиті, але все ж є критерії, які дозволяють визначити приналежність до тієї або іншої інтенсивності.
Щодо психопатії, характер в психологіїможна вважати патологією, якщо протягом життя він стабільний, мало змінюється з часом. Другою ознакою є те, що одні й ті ж прояви поведінки виявляються всюди: вдома, на роботі, серед друзів, в будь-яких обставинах. Якщо людина вдома один, а на людях - інший, то його не можна вважати психопатом. Важливою ознакою цієї патології вважається соціальна дезадаптація. Людина постійно потрапляє у важкі ситуації, у нього виникають проблеми, він зазнає труднощів, які можуть торкнутися і оточуючих його людей.
В історії психології неодноразово робилисяспроби створити типології характерів. Одним з перших учених в цій області був німецький вчений Е. Кречмер. Серед наших вітчизняних його колег класифікацією поведінки людини займався А. Личко. Його областю вивчення була психологія, тема «Характер підлітка».
Посилення деяких рис поведінки, що невиходять за межі норм, але межують з патологією, найчастіше можна спостерігати в юнацькому та підлітковому віці. Такі прояви виявляють слабкі місця і дозволяють вчасно призначити профілактичні заходи. Акцентуація розвивається в основному в період формування характеру і згладжується, коли людина дорослішає.
