Сюжетний аналіз. Жуковський. «Море»

Написане Жуковським на початку XIX століттявірш «Море» викликало захоплення у сучасників поета. Хоч створено воно було в 1822 році, але надрукували твір лише в 1829 в збірнику «Північні квіти». Вихід вірші не залишив без уваги Пушкін, який у своєму листі до В'яземському висловив захоплення роботою Жуковського. Лермонтов так і зовсім напам'ять його вивчив. В основу елегії покладено романтичний образ водної стихії - ось що в першу чергу показує аналіз. Жуковський «Море» писав з властивою йому проникливістю і одухотвореністю. Поет, як ніхто інший, відчував природу і розумів її настрій.

Море передає розташування ліричного героя іявляє собою загадкову стихію, таємницю якої і намагається розгадати поет. Автор лише спостерігає за тихою або бурхливої ​​водою і, грунтуючись на її поведінці, робить для себе висновки. Аналіз вірша «Море» Жуковського показує символічне взаємовідношення між земною і небесною стихіями. Поет зауважує, що настрій морський безодні залежить від небесній висі. Перша вільна, вона обтяжена земної неволею, тому їй лише залишається спостерігати і милуватися далеким і ідеальним другом.

Небо є уособленням піднесеного образу,летить вгору, символом спокою, безтурботності і краси. Море символізує людську душу, яка прагне досягти ідеалу. Буря - це земні випробування, тривоги і печалі. При детальному вивченні вірша все це дуже добре показує аналіз. Жуковський «Море» умовно розділив на три частини, кожна з них має свій настрій, зміст, ритмічну структуру і інтонації.

У першій частині вірша панує спокій,умиротворення і безтурботність. Ніхто не заважає морю милуватися небом, його ранковим і вечірнім перетворенням. Взаємовідносини двох образів очевидно, що і показує аналіз. Жуковський «Море» написав з метою передати єднання піднесеного і земного станів людини. У цій частині вірша переважає розмірений ритм, що зачаровує, мелодійний і трішки романтичний.

У другій частині починається буря, що провокуєводну стихію, що і показує аналіз. Жуковський море тут співвідносить з людиною, що намагається домогтися справедливості, повернути собі втрачений ідеал, відняти у ворога святиню. Стихія рве, б'ється, виє, терзає імлу. Тривожний настрій передається прискореним ритмом, підвищеною інтонацією. Тим самим автор показує, наскільки розлючені море, що він не згодний миритися з дійсністю.

У третій частині вірша настрій водноїстихії після бурі показує елегія «Море». Жуковський аналіз робить події, що сталася. Виходить, що хмари розійшлися, повернувши неба колишній безтурботний вигляд, море теж заспокоїлося, але тільки зовні, всередині у нього все вирує і кипить. Стихія перебуває в сум'ятті, боїться знову втратити свого друга. Автор передає настрій ліричного героя зниженою тональністю, плавністю ритму, хоча тривожні нотки все ж відчуваються.

За допомогою поетичних засобів Жуковський зміг скласти уявлення про море, як про одушевленому істоту. Весь вірш просякнуте мелодійністю, що ще раз підкреслює талант поета.