Слова в мові вживаються не ізольовано, поодному, а в сполученнях. Не всі вони вільно з'єднуються один з одним. Лексична сполучуваність слів - це їх здатність з'єднуватися з певним колом інших слів. Часом через складність такого вибору в мові допускаються лексичні помилки.
У реченні слова між собою пов'язані і ззмістом, і граматично. В останньому випадку такий зв'язок забезпечує граматичну правильність мови. Смислові же зв'язку забезпечують правильність висловлювання за змістом. Терміни, що вживаються в мові слова повинні узгоджуватися з іншими. Це виражається в двох видах сполучуваності - лексичної і семантичної.
Лексична сполучуваність позначає здатність слів вступати в поєднання лише з обмеженою кількістю (або одиницями) слів.
Семантична ж виражається в здатності слівспіввідноситися з цілими класом інших слів, які об'єднує загальний зміст. Наприклад, група дієслів, що описують стану людини (думати, сміятися, тощо), може поєднуватися з усіма словами, які позначають людей (лікар, перехожий).
У ряді випадків, коли мова йде не про конкретніречах, а про їхні стосунки (абстрактна, абстрактна лексика), то лексична сполучуваність є обумовленою. Наприклад, можна «дати раду», «зробити огляд», «чинити опір» і т.д. Всі названі дієслова грають одну роль, їх легко замінити синонімами ( «порадити», «оглянути», «чинити опір»), але переплутати їх практично неможливо. Російськомовна людина ніколи не скаже, наприклад, «зробити рада».
Мовна свідомість людини наділене виборчоїсилою. Це властивість формувалося століттями, в процесі щоденної практики. Однак щоб грамотно вживати в мові слова, знання їх значень мало. Необхідно при складанні фраз звертати увагу на сполучуваність слів. Потрібно бути обережними з синонімами. Наприклад, прикметники «справжній» і «істинний» за значенням ідентичні, але ми не говоримо «справжній друг» або «істинний документ», оскільки істинним може один, а документи - справжнім. Це і є лексична сполучуваність.
Приклади таких сполук слів вельмичисленні. Часто вони можуть мати обмеження при поєднаннях. Перш за все, вони можуть бути просто несумісними за змістом: «сухопутний ресторан», «помаранчевий заєць» і т.д. Крім цього, несочетаемость може бути обумовлена їх граматичної природою ( «прекрасна співак», «моя будинок») або лексичними особливостями (можна «заподіяти горе», а про радість так не скажеш, ми говоримо «круглий рік», але не «круглий годину »).
Іноді порушена лексична сполучуваністьсприймається досить комічно ( «недалеке минуле»). Втім, в літературних творах порушення використовуються свідомо для досягнення певних ефектів: вразити читача, звернути увагу на щось, позбавити і т.п. Наприклад, «весела вдова», «обвішані бородами», «прощення чужих достоїнств», «останній напад молодості» і т.д. В цьому випадку розглядати несочетаемость потрібно як стилістичний прийом.
Деякі варіанти неправильної сполучуваностімають масовий характер (дуже часто різні люди їх використовують у мовленні з однаковими помилками): «зустріч скликана» (потрібно: «зустріч відбулася»), «розвинути кругозір» (потрібно: «розширити кругозір»). Це пов'язано з тим, що в одній ситуації можуть використовуватися різні стійкі словосполучення, і часто заміна компонентів призводить до смислової неточності. Традиційна фраза «Дозвольте підняти тост!» також є невірною. Можна або «підняти келих», або «виголосити тост».
Також типовою помилкою, при якій порушується лексична сполучуваність, є фраза «покращився рівень обслуговування». Рівень можна підвищитися, а ось покращитися може якість.
