Генерал армії - не просто військове звання, цеперсональний військовий чин, що означає вищу (або одну з вищих) військову посаду в арміях майже всіх сучасних держав. Вище звання генерала - тільки звання маршала або фельдмаршала, які застосовуються в деяких країнах. А якщо таке звання відсутня, то чин генерала - це найвища військова посада. Прикладами таких країн можуть послужити США і Україна.
Однак і в історії цього звання присутнідеякі нетипові моменти. Наприклад, в Іспанії присвоюють звання "генерал-капітан", приблизно відповідне званню фельдмаршала, яке вище чину генерала.
Щоб краще розібрати поняття «генерал армії», слід порівняти звання у генералів США і СРСР.
У республіканських штатах США звання маршала,яке підсвідомо асоціюється з монархією, ніколи не було. Серйозних спроб його введення не робилося. Як його аналога в липні 1866 Конгрес встановив вищий військовий чин - генерал армії, нагородивши їм У. С. Гранта, що мав славу героя Громадянської війни, який став згодом президентом Америки. У той період воно існувало лише як персональний військовий титул, а не регулярний армійський чин. І водночас цей титул міг носити лише один воєначальник.
В СРСР цього звання надавалося дещо іншезначення. Тут титул "генерал армії" був персональним військовим чином, що знаходяться нижче маршала Радянського Союзу і вище звання генерала-полковника. Після відходу військовослужбовця зі служби до звання додавалися слова "у відставці", або "запасу".
Військовий чин генерала армії був одним з чотирьохвищих звань, які були введені в 1940-му році в Радянській Армії. До революції в Росії звання генерала армії, по суті, не існувало, адже верховний військовий чин належав царю. Перші генерали радянської армії - Г.К. Жуков, І.В. Тюленєв, К.А. Мерецков. З тих пір звання генерала радянської армії, а також Маршала Радянського Союзу, що не присвоювалося нікому аж до 1943 року, коли погони з 4-ма зірками урочисто вручили А.М. Василевського.
Згодом протягом Великої Вітчизняноївійни чин генерала армії було присвоєно додатково вісімнадцяти воєначальникам, з яких десять потім були нагороджені званням Маршала Радянського Союзу.
Їх основне завдання полягало в керівництві стратегічними напрямами. У воєнний період генералу армії доручалася роль командувача фронтом, а під кінець війни - його заступника.
Після війни звання генерала присвоювалося вже неза видатні військові заслуги, а за фактом займаної посади членам вищого керівного складу військовими з'єднаннями держави, в тому числі співробітникам органів безпеки і політичним працівникам.
