Вісімнадцяте століття у світовій історії називаютьчасом Просвітництва. Саме в цей період великі зміни відбулися у духовно-культурному та соціально-економічному житті Європи. Всі вони, так чи інакше, були тісно пов'язані з утвердженням капіталістичного ладу, що відроджується. Нова історична епоха кардинально змінила як характер, а й увесь зміст життєдіяльності людини.
Суттєві зміни відбулися і у відносинахміж людьми. Змінилися соціальні інституції. Зазнали перегляду взаємини людини і природи, і навіть його роль перебігу історичних процесів. Життя, що бурхливо розвивається, дало могутній стимул науці, стала одним з найважливіших компонентів культурної сфери. При цьому освіта набула статусу мірила суспільної значущості та культури особистості.
Найбільший мислитель 18 століття
У етики епохи Просвітництва особливе місце відводитьсяІммануїлу Канту. Праці цього найбільшого мислителя 18 століття і досі надають на філософію величезний вплив. Духовна ситуація, яка складалася в суспільстві того часу, була характерна спробами створити особливу течію. Воно мало бути автономну філософію, в основі якої знаходилися тільки розум і досвід.
Дані тортури призвели до того, що суперечкисвітоглядів гранично загострилися. Виявилося, що якщо використовувати лише суто логічні міркування та спиратися на досвід, то висновком може стати як існування Бога, так і його заперечення. Даний підхід дозволяв з однаковим успіхом як доводити якусь тезу, так і повністю відкидати її.
Принципи Канта
Одна з основних заслуг великого мислителяполягає в тому, що він зумів відокремити питання, що стосувалися теоретичного та практичного розуму. Він показав людству справжній шлях. За його твердженнями, практичний розум, що вказує нам на наш обов'язок, не залежить від теоретичного розуму і значно ширший за нього.
У центрі кантівських міркувань є етика.Мислитель вказував те що, що соціальний характер поведінки людей регулюють як правові, а й моральні норми. При цьому дані поняття мають відмінності між собою. Перебувають вони у характері примусу. Правова нормативність відрізняється зовнішнім примусом із боку соціальних інститутів, інших, і навіть держави у цілому. Інакше справа в моральності. Тут примус можливий лише внутрішній. Воно відбувається через усвідомлення свого обов'язку кожною людиною.
Відповідно до принципів Канта, право публічно. Моральність при цьому є внутрішньою сферою вільного та самостійного вибору особистості.
Введення нових понять
Найвідоміша праця І.Канта - "Критика практичного розуму". Ця книга присвячена проблемам, викликаним нормативним регулюванням соціальної поведінки. У праці вперше було запроваджено нові терміни, які мислитель назвав «імперативи». Це поняття має на увазі особливі правила, які містять об'єктивні примуси до вчинків певного виду.
Кант класифікував усі імперативи. Це стало наслідком виділення їх гіпотетичних і категоричних одиниць. Мислитель дав основні поняття даних категорій.
Гіпотетичні імперативи
До них Кант відніс ті вимоги, якідотримуються як необхідні умови для досягнення поставленої мети. Так, гіпотетичний імператив для людини, яка зайнялася торгівлею та бажає мати постійних клієнтів, це чесність. Виконання цієї вимоги, без жодного сумніву, приверне покупців. Умова чесності для продавця є гіпотетичним імперативом. Воно дозволить отримувати запланований дохід. У разі гіпотетичні імперативи – це самоціль. Це просто засіб, що дозволяє успішно торгувати.
Гіпотетичні імперативи, своєю чергою,поділяють на правила вміння та розсудливості. До перших можна віднести вимоги, що наказують опанувати конкретні навички, які необхідні в торговельній діяльності. А ось імператив розсудливості – це умова чесності. При цьому воно продиктоване аж ніяк не моральними мотивами. Його джерело криється в прагматичних міркуваннях.
Усі вчинки, які людина здійснює підВплив гіпотетичних імперативів, Кант відносить не до моральних, а до легальних. Вони цілком прийнятні та схвалюються суспільством. При цьому вони не суперечать завданням та інтересам розвитку цивілізованих відносин.
Категоричні імперативи
Поняття цих вимог докорінно відрізняється відгіпотетичних. Категоричний імператив – це виконання певних умов. Вони мають на увазі під собою вимогу того, щоб людина ставилася до всіх людей лише безкорисливо. При цьому у своїх відносинах він повинен бачити не засіб досягнення цілей, а самоцінність, яка є абсолютною і самостійною. На думку Канта, кожен з нас заслуговує на це, оскільки людина є образом і подобою Бога. Іншими словами, кожен із нас є на землі найвищою цінністю.
На жаль, категоричні імперативи – цездатність, якою природа не змогла повною мірою наділити людину. Саме тому для того, щоб не перетворитись на раба свого егоїзму, кожному з нас необхідно постійно пам'ятати про свій моральний обов'язок і проводити вольовий самопримус. Кант довів, що для цього людина має всі необхідні якості. Будь-який з нас не тільки може, а й має поводитися відповідно до умов категоричного імперативу. При цьому, за твердженням мислителя, кожен з нас прагне не щастя, а виконання свого морального обов'язку. Поступово просуваючись цим нелегким шляхом, людина потрапляє на найвищі сходинки духовності. Нагорода, яка на нього чекає, – почуття власної гідності.
Екологічні імперативи
Розвиток суспільства безпосередньо пов'язаний із природнимиумовами. Спокійніший еволюційний період у розвитку людства спостерігався в ті епохи, коли навколишнє середовище можна було підкорити своїм інтересам. При цьому люди не замислювалися про наслідки своєї діяльності, про те, чи існує зворотний зв'язок, здатний внести незворотні корективи в їхнє життя.
Бували в історії людства та кризи, колиповністю вичерпувалися ті можливості, які було придбано у більш спокійні періоди розвитку. При цьому подальше існування цивілізації ставало можливим лише за кардинальних змін в екологічній ніші, а також за нової організації суспільства. Такі періоди були характерні великими переселеннями народів, докорінною зміною структури цивілізації тощо.
Екологічна небезпека, яка чатуєлюдство, дуже серйозне. Усунення цієї проблеми ставить перед суспільством досить складні завдання. Для продовження своєї історії людство має обов'язково узгоджувати всі види діяльності із потребами природи. При цьому розвиток суспільства має йти в одному ланцюжку з розвитком біосфери землі. Ця вимога – це екологічний імператив. Порушення його умов загрожує катастрофічними наслідками.
Моральні імперативи
Життя будь-якої людини протікає у стисненихрамках висунутих суспільством вимог. У цьому постійно відбувається утвердження нових моральних принципів. Наприклад, деякі допустимі дії у минулому стають неприпустимими у сьогоднішньому світі. Такі обмеження є моральний імператив.
Тут вимоги не менш жорсткі, ніжекологічні. Моральні імперативи – це умови, яких вирішальною мірою залежатиме майбутнє людства. Усі ми повинні усвідомити, зрозуміти та засвоїти ці вимоги. Будь-яка людина належить не лише до якоїсь конкретної нації чи країни. Він є членом спільноти усієї планети. Для розвитку цивілізації люди повинні інакше ставитися до природи. Вони мають залишити небезпечну ілюзію верховенства з неї. При цьому все життя людського суспільства має бути підпорядкованим законам природи, а також її моралі.
