Книжкова лексика російської мови

Для кращого розуміння, що таке книжкова лексика,згадаємо, що в мовознавстві існують два важливих поняття - мова і мова, які слід відрізняти один від одного. Мова являє собою систему знаків і правил, за якими ці знаки вживаються. Він постійний на кожному часовому етапі і властивий будь-якому індивідууму. У повсякденному спілкуванні людина стикається з конкретним проявом і функціонуванням даного мови в процесі спілкування, тобто з промовою.

Мова може бути усній чи письмовій.Остання пред'являє до людини особливо суворі вимоги, адже єдиним засобом передачі інформації на листі виступають слова. На відміну від реальної ситуації усного спілкування, що пише не може допомогти собі жестами, мімікою, інтонацією, а читає не може перепитати про те, чого не зрозумів. Звідси і відоме прислів'я: «Що написано пером - того не вирубаєш сокирою». У той же час для створення усних висловлювань людина володіє великими можливостями для вибору і підходящої організації мовних засобів.

Всі слова мови становлять його лексику.Оскільки люди використовують мову для різних цілей (спілкування з друзями, колегами та улюбленими; створення літературних творів; написання наукових статей і дисертацій; формулювання законопроектів і багато іншого), зрозуміло, що і засоби, що використовуються для цих цілей, повинні бути різними. Першим звернув на це увагу ще Михайло Васильович Ломоносов. Саме він став піонером у розробці «теорії 3 штилів», охарактеризувавши їх як «високий», «середній» і «низький».

Основою мови є стилістично нейтральналексика (будинок, стіл, ложка, ганчірка, добрий, синій, ходити, бігати, гуляти, в, якщо і так далі). «Низьку» лексику сьогодні прийнято називати розмовної (електричка, безглуздий, перекусити, ах, ага) і «просторечной» (дебіл, закохатися, паскудно і інші аж до ненормативної лексики).

Книжкова лексика - це слова, які Ломоносоввідносив до «високого штилю». Сучасні мовознавці поряд з розмовним стилем виділяють 4 основних книжкових стилю: публіцистичний, офіційно-діловий, науковий і стиль художньої літератури. Всі вони характеризуються використанням, поряд з нейтральною, стилістично забарвленої лексики.

1. Книжкова лексика публіцистичного стилю(Спеціальна термінологія: хроніка, кореспондент, формат, новинний портал, агентство новин, опозиція, геноцид, конфесії; оцінна лексика: авангард, антиколоніальні, висококласний, зазнати фіаско).
2. Лексика офіційно-ділового стилю (канцеляризми:абонент, клієнт, банківський рахунок, слід, заявник, касація; службові слова: в силу, з вини, щодо, оскільки; термінологія - широковживаних і вузькоспеціальних: аташе, ратифікація, протокол, стягувати).
3. Книжкова лексика наукового стилю (терміни різнихвидів: диференціація, аргумент, луг, інтерференція, квадратний корінь, фонологія; абстрактна і общекніжная лексика: коливання, порівняння, розташування; абревіатури: ВНИИГМИ, САПР; символи: CuS, PbO; «Виробничі» слова: налагодження, шліфувати, прокатний).
4. Висока лексика художнього стилю (поетізми:надра, горіти, амброзія, пишномовний, ложе, слухати; архаїзми та історизм: чоло, щоки, длань, дивись, речённий; народнопоетичної лексика: кручінушка, горе горювати, милий дружок, походжати).

Книжкова лексика, приклади якої наведено вище,може вживатися і в усних висловлюваннях, але в цьому випадку співрозмовники усвідомлюють такі слова і вирази як чужорідні, вжиті з певною метою, наприклад, комічної ( «Прочитай цей манускрипт!», «Звільніть!», «Що за апартеїд!», «Ну -з, милий дружок! »).