Вироблення середньорічна на одного працюючого

Ефективне використання ресурсів – це умова,забезпечує виконання виробничих планів. З метою аналізу персонал організації поділяється на виробничий та адміністративний. Виходячи з назви, зрозуміло, що до першої групи належать працівники, зайняті безпосередньо основною діяльністю підприємства, а до другої – решта. За кожною з цих груп розраховується показник середньорічного виробітку та аналізується якість використання робочої сили.

Основні поняття

У ході аналізу робочої сили досліджуєтьсяпродуктивність праці. Вона показує, скільки продукції виготовляється протягом години (день, місяць, рік). Для розрахунку цього показника потрібно визначити середньорічну вироблення та трудомісткість. Вони найкраще відображають ефективність трудовитрат. Підвищення продуктивності веде до зростання обсягів виробництва та економії зарплати.

Забезпеченість ресурсами

Велике значення має кількість зайнятих людейна підприємстві. При аналізі забезпеченості трудовими ресурсами фактичну чисельність порівнюють із плановою та показниками за попередній період за кожною групою трудящих. Позитивною є тенденція, за якої середньорічне вироблення зростає на тлі зміни (зменшення) чисельності якоїсь із груп зайнятих співробітників.

Скорочення допоміжного персоналу досягається за рахунок підвищення рівня спеціалізації осіб, зайнятих налагодженням та ремонтом обладнання, зростанням механізації та вдосконалення праці.

Чисельність персоналу визначається за галузевими нормами та раціональним використанням робочого часу, необхідного для виконання певних функцій:

1. Робітників: Ч = Трудомісткість: (Річний фонд робочого часу * Коефіцієнт виконання норм).

2. Апаратурні робітники: Ч = Кількість агрегатів * Кількість робітників на даній ділянці * Коефіцієнт завантаження.

Аналіз кваліфікаційного рівня

Чисельність співробітників зі спеціальностей зіставляється з нормативною. У ході аналізу виявляється надлишок (брак) робітників за певною професією.

Оцінка рівня кваліфікації розраховується шляхомпідсумовування тарифних розрядів за кожним видом робіт. Якщо фактичне значення виявиться нижчим від планового, це свідчить про зниження якості продукції і на необхідності підвищувати кваліфікацію персоналу. Протилежна ситуація свідчить, що робітникам потрібно виплачувати доплату за кваліфікацію.

Управлінський персонал перевіряють на відповідністьрівня освіти посади. Кваліфікація працівника залежить від віку та стажу. Ці параметри також враховуються під час аналізу. Розраховується питома вага прийнятих та вибулих співробітників, у тому числі з негативних причин. На наступному етапі аналізується використання робочого часу за таким алгоритмом:

1. Номінальний режим = 365 днів - Кількість вихідних та святкових днів.

2. Явочний режим = Номінальний режим – Кількість днів неявок працювати (відпустка, хвороба, прогули, рішення адміністрації тощо. буд.).

3. Корисний фонд робочого часу = Явочний режим * Тривалість робочого дня – Кількість простоїв, перерв, скорочений годинник.

Втрати робочого часу

Фонд робочого часу (ФРВ) – це твірчисельності співробітників (Ч), середньої кількості відпрацьованих діб за рік однією людиною (Д) та тривалістю дня (Т). Якщо вироблення середньорічне нижче планового, то розраховуються втрати часу:

• Дп = (Дф - Дп) * Чф * Тп - денні.
• Тп = (Тф - Тп) * Дф * Чф * Ч - вартові.

Причинами таких втрат можуть бути невиходи нароботу з дозволу адміністрації у зв'язку з хворобою, прогулами, простоями через відсутність сировини або несправність обладнання. Кожна з цих причин детально аналізується. Резервом збільшення ФРВ є зменшення втрат, які залежить від трудового колективу.

Окремо розраховуються втрати часу у зв'язку з виготовленням та виправленням забракованої продукції за таким алгоритмом:

- Питома вага зарплати робітників у виробничій собівартості;

- сума зарплати у собівартості шлюбу;

- частка зарплати робітників у собівартості за вирахуванням матеріальних витрат;

- Питома вага зарплати робітників, які займаються виправленням шлюбу;

- Середньогодинна оплата праці;

- час, витрачений виготовлення та виправлення шлюбу.

Скорочення втрат = Втрати часу * Середньорічне вироблення.

Втрати можуть компенсуватися як зменшенням обсягів виробництва, а й підвищенням інтенсивності праці.

продуктивність

Цей показник відбиває співвідношення обсягіввиготовленої (проданої) продукції до кількості працівників. При цьому розраховуються узагальнюючі, приватні та допоміжні коефіцієнти. До першої групи належить, зокрема, середньорічне вироблення. Формула:

В = Обсяг продукції / Чисельність працюючих = Обсяг продукції / Кількість витраченого часу.

Зміна середньорічного виробітку може бути пов'язана з:

• коригуванням чисельності співробітників;
• зниженням трудомісткості;
• зростанням невиробничих витрат;
• організацією праці – зростанням цілоденних простоїв, неявок з дозволу дирекції, через хворобу, прогулів;
• зміною структури продукції.

Числові показники - це витрати часу в натуральному вираженні, розраховані за людину-день (людину-годину).

Трудомісткість

Трудомісткість - це витрати часу на виготовлення одиниці продукції:

Тр = ФРВі / ФРВо, де:

• ФРВи – час створення підсумкового виду продукції;
• ФРВо – загальний фонд робочого дня.

Вироблення середньорічне - це зворотний показник трудомісткості:

• Т = Витрати часу/Обсяг продукції.
• Т = Чисельність персоналу/Обсяг продукції.

Щоб розрахувати продуктивність одногопрацівника, у наведеній вище формулі в чисельнику потрібно поставити одиницю. Середньорічне вироблення однієї працюючого – це зворотний показник трудомісткості. Вона не лише відображає результативність конкретного співробітника, а й дає змогу скласти план на наступний рік.

При зниженні трудомісткості підвищуєтьсяпродуктивність праці. Це досягається за рахунок впровадження НТП, механізації, автоматизації, перегляду норм виробітку і т. д. Аналізувати трудомісткість слід не тільки з плановими показниками, але і з іншими підприємствами галузі.

Вироблення та трудомісткість відображають результати реальної роботи, на підставі яких можна виявити ресурси для розвитку, збільшення продуктивності, економії часу, зниження чисельності.

індекс продуктивності

Це ще один показник результативності діяльності працівників. Він демонструє темпи зростання продуктивності.

ΔПТ = [(В1 - В0) / В0] * 100% = [(Т1 - Т1) / Т1] * 100%, де:

• В1 – середньорічне вироблення одного працівника у звітному періоді;
• Т1 - трудомісткість звітного періоду;
• В0 - середньорічне вироблення робітника в базовому періоді;
• Т0 - трудомісткість базового періоду;

Як видно з представлених вище формул, індекс можна розрахувати за даними вироблення та продуктивності.

Зміни індексу визначаються виходячи з запланованої економії чисельності персоналу:

ΔПТ = [Е/(Ч – Е)] ​​* 100 %, де Е – запланована економія чисельності.

Індекс показує зміну результативності у базовому періоді порівняно з попереднім. Продуктивність залежить від компетентності працівників, наявності необхідного обладнання, фінансових потоків.

альтернатива

Наступна формула дозволяє розрахувати більш точну продуктивність:

П = (Обсяг продукції * (1 - Коефіцієнт простоїв) / (Трудові витрати * Чисельність).

За такого підходу не враховуються години простою. Обсяг продукції може бути виражений у штуках, трудових чи грошових одиницях.

Факторний аналіз

Оскільки продуктивність праці розраховуєтьсявиходячи з кількості продукції, виготовленої за одиницю часу, саме ці показники і підлягають детальному аналізу. У результаті розрахунків визначається рівень виконання завдань, напруженість, приріст випуску продукції, резерви зростання продуктивності та його використання.

Чинники, які впливають на продуктивність праці, можна об'єднати в групи, пов'язані з:

- Підвищенням технічного рівня;

- Поліпшенням організації праці;

- підвищенням кваліфікації співробітників, рівня освіти трудящих, зміцненням дисципліни та вдосконаленням системи нарахування та виплати зарплати.

Продуктивність праці аналізується за такими напрямами:

• дається оцінка рівня узагальнюючих показників;
• аналізуються фактори, що впливають на середньогодинний виробіток;
• виявляються резерви підвищення продуктивності;
• досліджується трудомісткість продукції.

приклад 1

На підставі даних, поданих у таблиці далі, потрібно визначити, яка у підприємства вироблення середньорічна та середньогодинна.

Приріст продуктивності рахунок зниження трудомісткості:

- за планом: (4,7 * 100) / (100-4,7) = 4,91%;

- За фактом: (9,03 * 100) / (100 - 9,03) = 9,92%.

План трудомісткості був перевиконаний на 4,33%. Як наслідок, середньорічне вироблення продукції зросло на 5,01%.

Особливості

• Чисельність співробітників в оптимальних умовах повинна розраховуватися за середньообліковою. Кожен працівник враховується раз на день.
• Продуктивність можна визначити за даними про виторг зі звіту про фінансові результати.
• Витрати праці та часу також відображаються у бухгалтерській документації.

Інші показники

Середня продуктивність визначається, якщо є велика кількість виробів з різною трудомісткістю, за такою формулою:

Вср = ΣОбсяг виробництва виду продукції * Коефіцієнт трудомісткості виду продукції.

Значення (K_i) за позиціями з мінімальною трудомісткістю прирівнюється до одиниці. За рештою видів продукції цей показник розраховується розподілом трудомісткості конкретного товару на мінімальну.

Продуктивності праці одного робітника:

Пр = (Обсяг випуску продукції * (1 – K_i)/Т.

Цей показник можна розрахувати виходячи з даних балансу:

Пр = (Стор. 2130 * (1 - К)) / (Т * Ч).

Продуктивність потрібно постійно підвищувати шляхом використання нового обладнання, навчання робітників, організації виробництва.

Фонд зарплати (ФЗП)

Аналіз ФЗП починається з розрахунку відхилень фактичної (ФЗПф) та планової (ФЗПп) величин окладів:

ФЗП (крб) = ФЗПф - ФЗПп.

Відносне відхилення враховує виконанняплану виробництва. На його розрахунку змінна частина зарплати множиться на коефіцієнт виконання плану, а стала залишається незмінною. Відрядна зарплата, премії за виробничі результати, відпускні та інші виплати, що залежать від обсягів виробництва, належать до змінної частини. Оклади, що розраховуються за тарифами, належать до постійної частини. Відносне відхилення ФЗП:

ФЗП = ФЗП ф - (ФЗПпер * К + ЗП пост.).

Далі аналізуються фактори, через які і виникають ці відхилення:

• обсяг виробництва (О);
• структура виробництва (С);
• питома трудомісткість продукції (УТ);
• зарплата за одну особу-годину (ВІД).

ФЗП пер = О * С * УТ * ВІД.

Перш ніж аналізувати кожен із факторів, потрібно провести проміжні розрахунки. А саме: визначити ФЗП змінну:

• за планом: ФЗП пл = О * С * ВІД;
• за планом з урахуванням заданого обсягу виробництва: ФЗП ум. 1 = ФЗП пл * К;
• за планом, розрахованим з фактичним обсягом виробництва та структурою: ФЗП ум. 2 = О * УТ * ВІД;
• фактичну при питомій трудомісткості та заданим рівнем оплати праці: ФЗП ум. 3 = Оф * УТф * ОТф.

Потім потрібно перемножити кожну з отриманих величин абсолютне і відносне відхилення. Так можна визначити вплив кожного із чинників на змінну частину зарплати.

На постійну частину ФЗП впливають:

• чисельність персоналу (Ч);
• кількість відпрацьованих днів у році (К);
• середня тривалість зміни (т);
• середньогодинна оплата праці (ПЗП).

ФЗП ф = Ч * К * т * ЧЗП.

Вплив кожного з факторів на кінцевий результатможна визначити таким самим способом. Спочатку розраховуються зміни кожного із чотирьох показників, а потім отримані величини перемножуються з абсолютним та відносним відхиленнями.

Наступний етап аналізу – розрахунок ефективностівикористання ФЗП Для розширеного відтворення, отримання прибутку, рентабельності необхідно, щоб зростання продуктивності випереджало зростання ФЗП. Якщо ця умова не дотримується, то має місце підвищення собівартості та зменшення прибутку:

• заробіток (J ЗП) = Середня зарплата за звітний період/Середня зарплата за плановий період;
• вироблення середньорічне (J пт) = Виробіток за звітний період / Вироблення за плановий період;
• продуктивність праці: (До_оп) / До_{оп =} J пт/J зп;
• економія ФЗП: Е = ФЗПф * ((J зп - J пт) / J зп).

приклад 2

Виходячи з наведених даних, потрібно розрахувати вироблення:

• обсяг виробництва - 20 млн руб.;
• середньорічна чисельність – 1200 осіб;
• за рік співробітниками організації було відпрацьовано 1,72 млн чол./год та 0,34 млн чол./дн.

Рішення:

1. Годинний виробіток одного робітника = Обсяг виробництва продукції / Відпрацьовані людино-годинник = 20 / 1,72 = 11,63 руб.
2. Денна виробіток = 20 / 0,34 = 58,82 руб.
3. Річна виробіток = 20 / 1,2 = 16,66 руб.