Шийним лімфаденітом називають запаленнярегіонарних лімфатичних вузлів, розташованих на шиї, яке виникає в результаті їх інфікування різними бактеріями. Інфекція проникає в лімфовузол по лімфатичних шляхах від основного запального вогнища. Лімфаденіт шийний дуже рідко виникає як самостійне захворювання, частіше він з'являється другорядне, внаслідок поширення запального процесу.
Лімфаденіт шийний вважається поліетіологеннимзахворюванням, тобто до його виникнення може призвести безліч факторів. Збудником захворювання є бактерії: стафілокок, туберкульозна паличка або стрептокок. Згідно з медичними статистичними даними найбільш поширеним фактором, що провокує захворювання, є запальний процес, який розвивається в результаті ускладнених зубів, зруйнованих карієсом. Дуже часто лімфаденіт шийний виникає в результаті інших захворювань ротової порожнини, носа, вуха і горла. Наприклад, це може бути стоматит, риніт, гнійний отит, гінгівіт, фарингіт, тонзиліт і гнійна ангіна. Також спровокувати розвиток даного захворювання можуть запальні процеси на шкірі голови, шиї та обличчя, такі як: фурункул, абсцес і карбункул. Лімфаденіт шийний у дітей завжди супроводжує скарлатину, а у дорослих - сифіліс.
Захворювання на початковій стадії не має яскравої клінічної картини. Але, в залежності від характеру перебігу хвороби, клініка набуває виразність. Лімфаденіт шийний буває гострим або хронічним.
Гострий запальний процес починається з тупоюболю, що локалізується в місці ураженого вузла, і обмеженням рухливості шиї. Самі лімфатичні вузли збільшуються, а при натисканні на них відзначаються хворобливі відчуття. Якщо вчасно проведено правильне лікування, то всі симптоми зникають через кілька тижнів. А в запущених випадках в області вузла утворюється інфільтрат. Загальне самопочуття хворого значно погіршується. З'являються: сильні болі в шийному відділі, підвищена температура, нездужання, втрата апетиту. Через кілька днів на місці інфільтрату утворюється свищ, через який назовні виходить гній. При такому перебігу хвороби потрібне тривале і інтенсивне лікування.
Хронічний лімфаденіт шийний розвивається післятого, як затихає гостра стадія і характеризується постійним збільшенням лімфатичних вузлів (вони не болючі). Загальне самопочуття залишається в межах норми. Якщо в організмі присутній інфекція, яка періодично атакує вузол, то існує ймовірність утворення нового інфільтрату, а потім свища поруч з попереднім.
Если у человека развился лимфаденит шейный, лікування слід починати з усунення основної причини. Наприклад, видалити зуб, вилікувати стоматит, ангіну, тонзиліт. При гострій формі перебігу хвороби лікар призначає хворому антибактеріальну терапію і фізіопроцедури. На область ураженого вузла можна прикладати сухе тепло: компреси і грілки. Обов'язково хворому призначаються протизапальні, імуностимулюючі та противірусні препарати. Якщо ж у людини розвинувся гострий лімфаденіт з утворенням інфільтратів і свищів, то йому показана негайна госпіталізація. У лікарні, як правило, розкривають абсцес, промивають розчином антибіотиків і дренують.
Якщо хворий своєчасно не звернеться за допомогою, то виникає ризик появи ускладнень, таких як: тромбофлебіт, метастази гнійної інфекції, сепсис, некроз.
Профілактика розвитку ускладнень шийноголімфаденіту полягає в підтримці постійної чистоти тіла, своєчасному зверненні за кваліфікованою допомогою, дотриманні рекомендацій і виконанні призначень лікаря.
