Ні для кого не секрет, що кримінальнадіяльність нашій країні часом досягає таких масштабів, що більшість «злодіїв у законі» опиняється на лаві підсудних за скоєні злочини. Їхній долі не позаздриш, оскільки у в'язницях вони нерідко знаходять свій останній притулок, де і вмирають, не відсидівши належного терміну. Але на свободі їхнє життя сповнене яскравих, насичених подій, воно просто «б'є ключем», оскільки вони займаються «специфічним» ремеслом. У цьому сенсі перестав бути винятком і кримінальний авторитет Япончик. Дехто називає його королем злочинного світу. Про нього написано безліч статей, що вийшли у нашій країні, а й далеко її межами.
Так чи інакше, але якої кримінальної історіївізьми, вона обов'язково перегукуватиметься з вищевказаною фігурою. Левова частина матеріалів, що оповідають про вітчизняні ОЗУ, розглядається з погляду взаємин їхніх ватажків із В'ячеславом Іваньковим.
Кримінальний авторитет Япончик відомий багатьом застаттям у друкованих виданнях, журналістським нотаткам. Таємниць у його біографії вже залишилося мало. І все-таки вона іноді поповнюється новими фактами та обставинами. Отже, хто він, кримінальний авторитет Япончика, і що про нього взагалі відомо? Розглянемо це докладніше.
Біографічна довідка
Іваньков В'ячеслав Кирилович – уродженець містаМоскви. Народився він 2 січня 1940 року. Сім'я кримінального авторитету Япончика - це п'ючий батько, гидлива і дуже недовірлива мати. З раннього дитинства В'ячеслав був кволою дитиною: медики виявили у нього затемнення легень та розширення серця. Щоб хоч якось зміцнити здоров'я, його час від часу відправляли до санаторіїв.
Але хлопець незабаром сам поставив собі за мету:набути ідеальної фізичної форми. І кримінальний авторитет Япончик, біографія якого – це цілий калейдоскоп яскравих подій, доленосних зустрічей, справді доклав до цього максимуму зусиль. Він записався в секцію вільної боротьби, брав участь у спортивних змаганнях і часом отримував у них перемоги.
Закінчивши вісім класів школи, В'ячеслав ставстудентом циркового училища, бажаючи перетворитися на досвідченого повітряного гімнасту. Але одного разу на тренуваннях трапилося лихо: молодик зірвався з трапеції, і лікарі діагностували у нього закриту травму черепа. Згодом В'ячеслав закинув тренування, а потім і зовсім розпрощався із цирковим училищем. Іваньков влаштовується працювати слюсарем на комбінат побутового обслуговування, а потім його підвищили до бригадира приймальників. Паралельно з роботою він відвідує заняття вечірньої школи. Вже в двадцять років повітряний гімнаст, що не відбувся, пов'язує себе шлюбними узами. Япончик (кримінальний авторитет), його дружина – ассирійка Лідія Айвазова – були раді тому, що невдовзі їхня родина поповнилася на одну людину: у них народився син. Через деякий час знову трапилося лихо: В'ячеслава збиває автомобіль, і він отримує травму голови.
Початок карної кар'єри
За даними агента МВС, Япончик був одержимийзлочинною ідеєю з юнацьких років. Навіть якщо він не мав особливої потреби в грошах, із задоволенням брався за справу, і не має значення, що ризик величезний, а навар номінальний.
Вперше у Іванькова виникли проблеми із законому 25-річному віці. Він зробив спробу крадіжки з кишені одягу. Однак реального покарання молодик тоді не отримав, оскільки суд направив його на примусове лікування у зв'язку з наявними проблемами зі здоров'ям. Але лікуватися В'ячеслав не захотів: він втік із медустанови і якийсь час ховався від міліції, що, до речі, не завадило йому закінчити за прискореною програмою 10-й та 11-й класи середньої школи.
Банда «Монгола»
З волі випадку кримінальний авторитет Япончикпотрапив у злочинне угруповання, яке очолював Геннадій Корьков (Монгол). Він одразу відзначив молодого хлопця, який подавав великі надії у боксі: ще у школі він міг виконати норматив КМС. Поступово В'ячеслав почав зближуватись з бандою, чисельність якої становила близько трьох десятків головорізів. Молодий чоловік почав брати участь у здирництвах, шантажах, розбоях. Потерпілими зазвичай ставали підпільні мільйонери, фарцівники, цеховики, відомі колекціонери. До правоохоронних органів жертви воліли не звертатися: їм просто могли не повірити (оскільки в країні розвиненого соціалізму злочинних угруповань не було апріорі), та й походження грошей вони не хотіли пояснювати поліцейським. Щоб потерпілі тримали «рот на замку», Япончик (кримінальний авторитет у майбутньому) разом зі своїми спільниками вивозив їх разом із сім'ями до лісу та всіляко залякував.
Банда спіймана
У 1972 році детективам з МУРу вдалося накрити бандуМонголи. Ватажку дали 14 років в'язниці. Інші члени ОЗУ також отримали «серйозні» терміни ув'язнення. А ось Іванькову вдалося втекти від правоохоронних органів.
Кримінальний авторитет Япончик, фото якого тривалий час «прикрашало» стенд «Їх розшукує міліція», поспішив причаїтися та «лягти на дно».
Власна ОЗУ
Згодом В'ячеслав Іваньков приймає рішеннястворити своє злочинне угруповання. Спочатку вона працює за вузьким профілем: переодягнувшись у міліцейську форму, бандити обшукують житло тих, хто живе «на нетрудові доходи», а їхнє майно повністю конфіскується. Однак і здирство було не чуже ОЗУ Іванькова: за його наказом жертви також вивозилися в лісовий масив, де їх залякували. Через деякий час склад банди Япончика поповнюється членами колишнього угруповання Монгола: головорізи на прізвисько «Балда», «Слива» після відсидки готові знову приступити до ремесла. ОЗУ Іванькова починає «гриміти» на всю країну. Географія злочинів банди стає великою: скрізь після неї залишається ціла гора трупів. Кримінальний авторитет Япончик, фото якого регулярно публікує радянська преса, здійснивши здирство чи розбій, постійно «виходить сухим із води». Однак щастить йому, як то кажуть, «до пори, до часу».
арешт
1974 року В'ячеслав Іваньков разом зі своїмподільником уплутався в бійку з бандитами з Грузії, внаслідок чого одного з кавказців було вбито з пістолета. Япончика звинувачують у злочині, заарештовують та везуть до слідчого ізолятора. У нього знаходять фальшиве посвідчення водія. У Бутирці відбулася коронація вищезгаданого злодія у законі. Слід зазначити, що до камери Іваньков потрапив ненадовго. Суд виніс виправдувальний вирок, оскільки доказової бази було недостатньо для того, щоб на десяток років ув'язнити Япончика.
Йому поставили лише виготовлення підроблених документів. 1978 року він знову ненадовго потрапив «на нари» за носіння холодної зброї.
До справи підключається КДБ
Коли Іваньков 1980 року вийшов на волю, вінпотрапив під пильну увагу співробітників держбезпеки. Злочинне угруповання Япончика було на увазі у «чекістів», яким не важко було встановити, де знаходяться нелегальні квартири, в яких жили бандити.
У 1981 р.силовикам стало відомо, що ОЗУ Іванькова планує поплавати та позасмагати на Чорному морі. Саме на відпочинку співробітники КДБ мали намір здійснити арешти членів ОЗУ. Япончик намагався втекти від правоохоронних органів на автомобілі ВАЗ-2106, але це не вдалося. При огляді особистих речей у ватажка банди було вилучено кілька «фальшивих» посвідчень водія та паспорти на різні прізвища. Також у злочинця були знайдені медичні довідки, які свідчили, що Іваньков є інвалідом ІІ групи та страждає на шизофренію. І знову свідки відмовилися підтверджувати свідчення, які вони надавали раніше. У результаті Япончик ставився лише один епізод здирництва. Йому винесли суворе покарання – 14 років ув'язнення. Він відбував його спочатку у селищі Талий Магаданської області, а потім за злісне порушення порядку його переводять до Тулуна (зона СТ-2). Тут Япончику довелося неодноразово доводити свій злодійський авторитет: він вплутувався в бійки із співкамерниками і нерідко потрапляв до карцеру та ШІЗО.
Вербування
Деякі джерела вказують на те, що Іванькову період відбування тюремного терміну було завербовано співробітниками КДБ. Певну роль у цьому відіграв «колега з ремесла» - Отарі Квантрішвілі, який дружив з деякими високопоставленими особами з силових відомств. У США під час обшуку у Япончика знайшли пачку підроблених паспортів, і з підбору країн вона дуже нагадувала спецкомплект, який вилучався раніше у чекістів.
«Маємо звільнити»
Перебуваючи на зоні, Япончик раптом починаєвиношувати думку про дострокове звільнення. Через своїх адвокатів він адресує скарги до наглядових інстанцій, де пише, що його засудили незаконно. Його дружина надсилає кілька листів народним депутатам. Заради справедливості, слід сказати, що умови, в яких Іваньков відбував покарання, були дуже комфортними: у тулунській колонії він ситно їсть і солодко спить.
Через деякий час надходить запит ізсекретаріату Верховного суду, в якому фігурує прохання вислати характеристику на Япончика, щоб вирішити питання зміни йому міри покарання. І адміністрація колонії спрямовує «найпозитивнішу» характеристику, в якій вказується, що Іваньков давно став на шлях виправлення.
У січні 1991 року помічник голови ВР РРФСРМеркушев звертається до Мосміськсуду з клопотанням про перегляд справи Япончика. Через місяць суддя приймає рішення пом'якшити покарання ватажку банди ОЗУ, й у листопаді 1991 року Іваньков виходить на волю. Чому матерого карного злочинця раптом відпустили? Існує версія, що зацікавлені у цьому були співробітники КДБ. Вони хотіли, щоб Іваньков «приструнив» кавказців, що нахабніли, перебували в чеченській і грузинській ОЗУ. Як тільки В'ячеслав вийшов на волю, він відразу зібрав «братву», щоб подумати над тим, як вирішити вищезгадану проблему. Треба було їхати до США.
"За океаном"
Однак перетнути кордон і вирушити до СШАвиявилося непростим: двох паспортів для цього було недостатньо. Було створено фіктивну кіностудію, і Іваньков як її директор зміг безперешкодно виїхати до США. Незабаром після приїзду кінокомпанія була ліквідована.
У країні розвиненої демократії Япончик дуже швидкоперетворився на успішного підприємця. Він одягався у класичні костюми, одягав окуляри у золотій оправі, їздив на елітних іномарках та обідав у дорогих ресторанах.
Настав момент налагодити контакт з авторитетнимигрузинськими злодіями. Поступово він перетворився на якусь буферну зону між слов'янською ОЗУ та кавказькою ОЗУ, причому сам Япончик неодноразово повторював, що для нього не існує національностей. Йому вдалося зрештою пом'якшити конфлікт, але з чеченськими головорізами йому домовитися не вдалося: вони не хотіли дотримуватися злодійських традицій і понять. В Америці Іваньков почав виявляти інтерес до сфери наркоторгівлі та часто вирішував суперечки між «російськими» бізнесменами. Влада висунула йому звинувачення у вимаганні грошей у підприємців, у результаті він сів у в'язницю на 9 років. Після відсидки Япончика депортують до Росії, де його звинувачують в іншому злочині – вбивстві двох громадян Туреччини, але суд присяжних виніс виправдувальний вердикт.
Особисте життя
У взаєминах із протилежною статтюЯпончика також криється чимало таємниць. Його дружина у США отримала прізвище Слуцька. Чиновники з Нью-Йорка були впевнені, що дружиною Іванькова є Ірина Ола. Існують відомості, що «за океаном» кримінального злодія всюди супроводжувала Фаїна Комісар.
Не можна скидати з рахунків версію про те, щоЯпончик (кримінальний авторитет) та Ніколь Кузнєцова (учасниця популярного телешоу "Битва екстрасенсів") були чоловіком та дружиною. Але в правдивість цієї інформації повністю вірити не можна.
смерть
Не можна сказати, що вбивство кримінального авторитету Япончика стало несподіванкою для всіх.
У жовтні 2009 року він помер від перитоніту в однійз онкологічних клінік столиці Лідер ОЗУ мав чимало ворогів, як, втім, і покровителів. У нього стріляли, коли він виходив із ресторану «Тайський слон». І хоча у розслідуванні цієї справи були певні труднощі, детективи встановили того, хто стріляв у Іванькова. Ним виявився ветеран-афганець. За однією версією, смерть кримінального авторитету Япончика – наслідок розбірок між бандитськими угрупованнями, на чолі яких стояли Тарієл Оніані (Таро) та Аслан Усоян (Дід Хасан). Вони тривалий час ворогували між собою, внаслідок чого було вбито кілька відомих злодіїв у законі. Безперечно, Япончик (кримінальний авторитет), похорон якого відбувся на Ваганьківському цвинтарі столиці, був колоритною та впливовою фігурою у злочинному світі.
