Смольний собор (Санкт-Петербург) було зведено завказівкою великої імператриці Єлизавети. Дочка Петра I збиралася прийняти постриг і служити Богу саме там, де вона росла, де провела свою юність.
Проектуванням зайнявся Б.Растреллі (один із найкращих архітекторів того часу). Величний будинок злетів угору на 94 метри і міг вмістити 6000 чоловік. Поруч планувалося прибудувати найвищу у Росії дзвіницю (140 метрів, що перевищувало висоту шпиля Петропавлівського собору). Але цим планам не судилося збутися. Растреллі помер, а послідовники архітектора вирішили, що від такої високої дзвіниці лаконічність краєвиду міста буде порушена.
Монастирський комплекс будували майже 90 років, завершивши останні роботи лише 1835 р.
Перша назва монастиря - ВоскресенськийНоводівичій (освячення собору відбулося ще 1748 р.). Пізніше монастир стали називати не інакше, як Смольний (для стислості). У 1765 р. Смольний собор прийняв перших вихованок шляхетного походження, після чого Катерина вирішила відкрити ще одне училище для дівчат нижчого стану (Олександрівський інститут). Будівля, спроектована архітектором Ю. Фельтен, несла в собі риси раннього класицизму.
Наступна частина ансамблю – Смольний інститут. Цю урочисту класичну будівлю спроектував у 1864 р. інший архітектор — Дж. Кварнегі. Саме тут розмістився 1917 р. Петроградська Рада.
На жаль, після революції Смольний собор буврозграбовано, а приміщення стали виконувати роль складу. Іконостас храму демонтували лише в 1972 р., а відкриття концертно-виставкового комплексу, що тут і донині, припало вже на кінець минулого століття (1990 р.).
Смольний собор (СПб), що несе у собі поєднаннябілокам'яного ліплення і небесної синя стін, стоїть в оточенні чотирьох кутових церков. Поруч – житлові комплекси, прикрашені двоярусними аркадами. У будинкових церков лише по одному шоломоподібному куполу з хрестом. Вони ніби вбудовані у стіну.
Ажурні огорожі храму, відлиті за малюнками Стасова, все ще зберігають статус наймистецькіших у Пітері.
Керівництво робіт над внутрішнім оздобленням булодовірено архітектору В. Стасову. Інтер'єр вийшов одночасно і простим, і урочистим. Величезний церковний зал із трьома іконостасами обробили під мармур, перед вівтарями встановили кришталеву балюстраду, а кафедру прикрасили найтоншим різьбленням. З багатьох реліквій вціліли ікони «Введення Богородиці» і «Воскресіння Хрестове» (О. Венеціанов).
Смольний собор - одна з пам'ятників світовогозначення. Сьогодні комплекс має статус філії державного музею «Ісаакіївський собор». Це місце проведення концертів, виставок живопису та графіки. Воно відкрите для туристів та справжніх поціновувачів культури.
