«Тарас Бульба» - це повість, що входить до складуциклу «Миргород», написаного Н. В. Гоголем. Прообразом козака став курінний отаман Охрім Макуха, який народився в Стародубі і був сподвижником самого Б. Хмельницького. Він мав синів, один з яких, як і Андрій в творі Гоголя, став зрадником.
Брати Андрій і Остап повернулися додому після навчанняв Київській академії. Старшому синові Тараса не сподобалися глузування батька над їх нарядом. Він відразу ж вступив з ним в кулачний бій. У двір вибігла мати і кинулася обіймати синів. Батькові не терпілося побачити Андрія і Остапа в бою. Від'їзд на Січ Тарас Бульба призначив через тиждень. Правда, випивши горілки, він вирішив відправитися туди вже вранці. Брати раніше переодяглися в козацькі одягу, взяли зброю і були готові до від'їзду. Тарас в дорозі згадував про свою молодість. Остап мріяв тільки про війну і гулянках. Андрій був таким же хоробрим і сильним, як брат, але в той же час і більш чутливим. Він постійно згадував польську панночку, яку зустрів у Києві. Одного разу, зазівавшись на вулиці, Андрій майже потрапив під колеса панської колимаги. Він впав прямо в бруд обличчям, а коли піднявся, побачив, що з вікна за ним спостерігає дівчина. На наступну ніч він пробрався в кімнату до сліпуче красивою молодою полячці.
Вона спочатку злякалася, а потім побачила, що бурсак і сам сильно збентежений. Служниця-татарка непомітно вивела його з дому. Нарешті козаки під'їхали до берега Дніпра і переправилися поромом на острів.
Короткий переказ «Тараса Бульби»: 3-4 глави
Запорожці під час перемир'я відпочивали:гуляли, пили. Їх обслуговували майстрові різних національностей (годували, обшивали), так як самі вони могли тільки воювати і розважатися. Тарас представив Андрія і Остапа кошовому отаману і бойовим товаришам. Юнаків вразили звичаї Запорізької Січі. Тут не було військових занять як таких, зате найсуворішим способом каралося злодійство, вбивство. Так як сини Тараса відрізнялися відвагою в будь-якій справі, вони відразу стали помітними серед молоді. Однак старому козакові набридла розгульне життя, він мріяв про війну. Кошовий отаман підказав Тарасу, як без злочину клятви (дотримуватися світ) підняти запорожців на бій.
Короткий переказ «Тараса Бульби»: 5-6 глави
І ось одного разу з'явилися на Січі обдерті козакиі розповіли, що потерпіли від поляків, які глумляться над православною вірою. Запорожці розгнівалися і на раді прийняли рішення відправлятися в похід. Через півтора дня вони прибули в Дубно. З чуток, там було багато багатіїв і скарбниця. Жителі міста, включаючи жінок, стали захищатися. Запорожці розбили навколо Дубно табір, плануючи взяти його змором. Від неробства козаки напилися і майже всі поснули. Андрій був тверезий і спав чуйно. До нього прийшла служниця тієї самої панночки (вона якраз була в Дубно і помітила хлопця з міського муру) і попросила для неї їжі. Козак набрав мішок хліба і через таємний хід під землею пішов за татаркою. Андрій побачив, що люди дійсно почали вмирати від голоду. Але панночка розповіла, що до ранку їм прийде підмога. Андрій залишився в місті.
Короткий переказ «Тараса Бульби»: 7-8 глави
Вранці дійсно прибуло польське військо.В жаркому бою ляхи посікли і взяли в полон багатьох запорожців, але натиску не витримали і сховалися в місті. Тарас Бульба зауважив, що пропав Андрій. В цей же час від козака, що вирвався з татарського полону, стало відомо про нову біду. Бусурмани схопили багатьох запорожців і вкрали казну Січі. Курінний отаман Кукубенко запропонував розділитися. Ті, чиї рідні опинилися у татар, вирушили їх звільняти, а решта вирішили з поляками воювати. Тарас залишився біля Дубно, так як думав, що Андрій там.
Стислий переказ. Гоголь. «Тарас Бульба»: 9-10 глави
Натхнені промовою Бульби, козаки вступили вбій. Після його завершення відкрилися ворота міста, звідти на чолі гусарського полку вилетів Андрій. Б'ючи козаків, він розчищав дорогу ляхам. Тарас попросив товаришів заманити Андрія до лісу. У юнака, побачивши батька пропав весь бойовий запал. Коли Андрій приїхав до лісу на коні, Тарас велів йому злізти і підійти ближче. Він послухався, як дитина. Бульба вистрілив в сина. Останнє, що прошепотіли губи юнаки, було ім'я полячки. Тарас не дозволив Остапові навіть поховати брата-зрадника. До полякам прийшла підмога. Остапа взяли в полон. Тарас був серйозно поранений. З поля бою його виніс Товкач.
«Тарас Бульба»: дуже короткий переказ 11-12 глав
Старий козак видужав і прийшов в місто якразв той момент, коли запорожців вели на страту. Серед них був і Остап. Бачив Бульба, яким муках піддавали його сина. Коли Остап перед тим, як його мали живцем спалити, вишукував в натовпі хоч одне рідне обличчя і покликав батька, Тарас відгукнувся. Поляки кинулися шукати старого Бульбу, але його і слід прохолов. Помста Тараса була жорстокою. Зі своїм полком він випалив дотла вісімнадцять містечок. За його голову обіцяли 2000 червінців. Але він був невловимий. І ось коли біля річки Дністер його полк оточили війська Потоцького, Тарас впустив в траву трубку. Він не захотів, щоб вона дісталася полякам, і зупинився, щоб відшукати її. Тут ляхи його і схопили. Поляки підпалили живого запорожця, прикувавши попередньо до дерева ланцюгами. В останні хвилини думав Тарас про своїх товаришів. З високого берега він бачив, як їх наздоганяють поляки. Він кричав запорожцям, щоб бігли до річки і сідали в човни. Ті послухалися і таким чином врятувалися від погоні. Могутнє тіло козака охопило полум'я. Відпливають козаки говорили про своє отамана.
