З середини XIX століття під боком у Росії непомітноі тихо зміцнювала свої позиції ще недавно зовсім непомітна, відособлена і позбавлена військової могутності Японія. За 50 з гаком років вона зуміла домогтися значних успіхів у галузі розвитку промисловості, посилила армію і флот. Чимало сприяло цьому падіння існуючого не одне століття бар'єру, який не давав прорватись до захищеної частини культуру Японії європейським і американським науково-технічних досягнень.
З того моменту, як Японія почала нарощувативійськовий потенціал і одночасно стала замислюватися про розширення своїх більш ніж мізерних територій, неминучим явищем стала російсько-японська війна. Початок конфлікту, що призвів до неї, прийнято позначати тим періодом, коли інтереси двох держав зіткнулися в Китаї. Поступове посилення позицій Росії на Далекому Сході, укупі з загрожував Англії і США розширенням ринків збуту, привели до початку військових дій.
Початок російсько-японської війни датується 8-9лютого 1905 року. Пізно вночі японські війська атакували стоїть на порт-Артурської рейді російську ескадру. Ефект раптовості не допоміг японцям - нічна битва не принесла бажаних результатів і флот російської армії не поніс значних втрат.
Крім морських баталій, в плани противникавходили і сухопутні битви. Але для висадки сухопутного десанту японський флот потребував повному контролі над Жовтим морем. В ході його встановлення і сталася легендарна загибель крейсера «Варяг», який прославила в століттях російсько-японська війна.
Історики сходяться на думці, що головною причиноюураження Росії в цьому протистоянні стали некомпетентність командного складу, відставання в плані озброєння і відсутність чіткого і ясного плану військових дій. Але, не дивлячись на те, що російська армія швидко здавала свої позиції, в рядах солдатів і офіцерів до моменту підписання мирної угоди і навіть після існувала впевненість в тому, що російсько-японська війна була б виграна в разі її продовження.
Але продовження бойових дій на Далекому Сходіне давало влади зосередитися на боротьбі з державами, що набирали силу внутрішніми противниками. Саме тому Микола II і зважився на підписання абсолютно безславного Портсмутского світу, обурив величезну кількість офіцерів тим, що кров, пролита російськими солдатами, була пролита даремно.
Що цікаво, підсумки російсько-японської війни невлаштовували не тільки Росію. Японія, країна-переможниця, також не відчувала особливого задоволення результатом війни. У якийсь період існувала навіть небезпека виникнення заколотів всередині країни, оскільки учасники війни не бачили особливих переваг, які давав їм підписаний мир.
5 вересня 1905 року Портсмутський світ був все ж підписаний. Згідно з цим документом російсько-японська війна призвела до наступних підсумками:
- Японія отримала у володіння південну частину острова Сахалін;
- Російські війська покинули решту території острова;
- Росія оплачувала утримання військовополонених японської скарбниці;
- Південна гілка КВЖД і права на Кватунскій півострів перейшли країні-переможниці.
При цьому залишилися незадоволеними претензіїяпонської сторони на отримання в якості трофеїв залишилися російських судів - російський цар категорично відмовився видавати їх. Також не була виплачена стороні, яка виграла і контрибуція, спочатку заявлена японцями як обов'язкова умова світу. Але головним підсумком це короткої війни стало падіння в очах народу і дворянства престижу російської армії і самої ідеї самодержавства. Прямим наслідком поразки в російсько-японській війні стала перша російська революція і подальше падіння царського режиму.
