Одне з найвідоміших літературнихтворів, яке написав Г. Р. Державін, - «Пам'ятник». У цьому вірші, створеному в 1795 році, поет зачіпає проблему слави літератора. З його точки зору, метою мистецтва є виховання любові до прекрасного, просвіта, викорінення поганих вдач.
Рішення спорудити пам'ятник Державіну було прийняточленами суспільства цінителів словесності в Казані в рік смерті літератора. Але тут проявила себе традиційна російська бюрократія. Перший проект монумента був розроблений лише 14 років потому, та й той був відхилений Імператорської академією мистецтв. Фінансове питання зовсім не служив перешкодою для побудови. Навпаки, після того як Микола I оголосив збір коштів для спорудження пам'ятника, грошовий потік полився рікою. Адже багато купці вважали своїм обов'язком відгукнутися на заклик імператора.
Грошей було зібрано так багато, що комісія«Зарізала» і прийнятий раніше проект, вважаючи, що пам'ятник Державіну необхідно поліпшити. Був оголошений новий конкурс, і імператор особисто вибрав вподобаний йому варіант: спільну роботу Гальберга і Тона. Місце для пам'ятника самодержець теж визначив сам - дворик університету. Як то водиться, колись щедро виділені кошти до кінця робіт збідніли, і щоб доставити скульптуру на місце в 1847 році, довелося знову звертатися до народу.
Але пам'ятник Державіну так сподобався жителямКазані, що його через 24 роки перенесли (знову за гроші, зібрані з добровільної підписці) на Театральну площу. Бронзова скульптура літератора була зображена у вигляді античного генія. У тозі і сандалях, з непокритою головою поет тримає ліру і стиль. Не менш цікаві й декоративні деталі, зображені на барельєфах з трьох сторін монумента. Це музи, внемлющим поетові, алегоричні фігури Дня і Ночі, а також Просвітництва, яке перемагає Невігластво.
Після революції нова влада вирішили, що ГавриїлДержавін, пам'ятник якому займав центральне місце в Казані, був придворним поетом і співаком самодержавства. У 1930 р бронзову фігуру відправили на переплавку, постамент з червоного мармуру зник в невідомому напрямку, а на місці колись величного статуї поставили гіпсове погруддя Омеляна Пугачова сумнівної художньої цінності.
Але в 2003 р, До 260-річчя Державіна, казанці повернули свого знаменитого земляка. Правда, місце, на якому раніше стоять монумент, тепер займає будівлю Оперного театру. Тому було вирішено спорудити пам'ятник в Лядському саду. Не залишилося ні осколка від колишнього оригіналу роботи Тона і Гальберга, тому перед скульпторами Махмудом Гасимова і Розалією Нургалеевой стояло завдання відновити монумент з небагатьох що дійшли до нашого часу фотографій. Зі своїм завданням вони впоралися на відмінно. Правда, нинішній пам'ятник Державіну виглядає нижче попереднього, за рахунок того що немає вже сходового підніжжя і високого мармурового постаменту. До речі, в Росії є й інші монументи, що увічнюють пам'ять Державіна: в Томську, а також невелике погруддя літератора у дворику його петербурзької резиденції.
