При моделюванні композицій із рослин,необхідно враховувати їх можливі максимальні розміри. Так, чагарникам і деревам властиво розростатися, збільшуватись у розмірах та набирати масу. При цьому важливе значення має знання основних видів кореневищ рослин. Так, коренева система є своєрідною кроною під землею. В одних рослин вона – пірамідальної форми, а в інших – кулястої.
Коріння різних рослин не повинно занадтоперекривати один одного, зростатися чи переплітатися. Неприпустимо, щоб вони конкурували за харчування та воду, а за свого зростання могли натикатися на різні перешкоди, представлені комунікаціями чи фундаментом.
Коренева система за формою не завжди єдзеркальним відображенням форми крони. Так, помилкова думка, що у рослини зі збалансованою і рівною кроною таке ж коріння. Іноді вони не можуть виходити за межі проекції верхньої частини рослини (прикладом служить повстяна вишня), а іноді при розлогих гілках рослина має стрижневий корінь. Існують види рослин, у яких крона має колоноподібну форму, а коренева система рослин – поверхнева.
Крім того, коренева система деяких рослинмає властивість змінюватися з їх віком. Наприклад, робінія псевдоакація в молодому віці має мочкувату систему коренів, а в зрілому віці – поверхневу. Важливе значення мають ґрунтово-екологічні умови: наприклад, коренева система сосни звичайної має глибоку стрижневу форму, а при виростанні у вологих важких ґрунтах – мочкувату.
Формування кореневища рослин проводитьсяаналогічно формуванню їхньої наземної частини. В основному, такі операції здійснюють у розплідниках. Процедура наступна: раз на 5 років, залежно від виду, рослини підлягають перевалюванню. Іншими словами, їх викопують та формують одночасно і наземну, і підземну частини. Обрізане коріння починає розгалужуватися і, таким чином, виходить мочкувата форма. Саме вона досить зручна при посадці чи транспортуванні. Її легко розміщувати з гарним розправленням у посадковій ямі. А ось у разі стрижневої форми, такий корінь ні згинати, ні скручувати не можна.
Останній тип властивий тим видам, яківиростають на піщаних ґрунтах, де ґрунтові води знаходяться дуже глибоко. Також такі рослини мають високу стійкість до вітру. Саме тому можемо спостерігати, як щоглові сосни стоять «як солдатики» на піщаних пагорбах, а лісові ялинки, що мають вітрильну крону та поверхневе коріння, вітер валить досить легко.
Коренева система працює також якводяний насос. Однак це зовсім не означає, що вона повинна бути глибоко в землі і діставати до водоносних шарів. У разі близького знаходження води форма кореневища може бути або мочкуватою, або поверхневою. Прикладом служить береза у зрілому віці, що має кореневу систему середнього типу (між поверхневою та мочкуватою), а за допомогою її підземної системи викачується з ґрунту до 200 літрів води. Однак за всієї своєї «ненаситності» ця рослина має важливе значення для болотистої місцевості.
Необхідно ретельно підходити до питання місцяпосадки рослини. Правило досить просте: рослини зі стрижневою системою нетерпимі до високого рівня води, а з мочкуватою і поверхневою мають відносну толерантність до води.
Ще однією проблемою може бути висаджуваннярослини поблизу споруд та будівель. У разі наявності поверхневої системи існує ймовірність натикання рослини на фундамент, а стрижневої та мочкуватої – на комунікації, що знаходяться в землі. Саме для цього і є певні норми, які допомагають уникати виникнення подібних ситуацій.
