Фінансові контури та технологічні рішеннясучасного інформаційного світу змінюються настільки швидко, що встежити за змінним економічним значенням звичних слів, значень та понять неможливо. Скажімо, що таке агломерація? Здавалося б, куди простіше: регіон країни чи великий промисловий центр, навколо якого формуються виробничі та технологічні ланцюжки, місцеві ринки праці та фінансового капіталу, наукові та навчальні центри.
Однак... така картина характерна для 30-70-хроків, коли актуальним стояло питання формування промислових агломерацій. Але в тому й річ, що ринок вже перестав бути виключно індустріальним. Заводи та фабрики віддані повністю на поживу фінансовим інструментам – кредитам, депозитам, деривативам. А на місце традиційним технологіям приходить інформація та контроль над інформаційними потоками. Тепер відповісти на питання про те, що таке агломерація, видається більш ніж складним. Особливо якщо брати до уваги адміністративний вітчизняний досвід конструювання штучних агломерацій.
Російська мотивація відрізнялася відзахідноєвропейської: замість економічної ефективності перше місце висувалося зручність бюрократичного управління. Міста та селища, відповідно, «прикріплювалися» до базового промислового центру, який і визначав будь-які перспективи розвитку підпорядкованих йому супутників. У умовах терміни економіки не діяли. Головним було побудувати модель доцентрового управління всіма наданими ресурсами. Звісно ж, не кажучи вже про контроль, який просто «зашкалює».
Словник з економіки, випущений видавництвом«Інфра» 1999 року, дає таке визначення: агломерація – це «компактне розташування, угруповання поселень, об'єднаних у просторовому сенсі, але які мають розвиненими виробничими, культурними, рекреаційними зв'язками». Інакше кажучи, трохи змінене, але радянське розуміння цього терміну залишилося.
Для того, щоб розібратися, що такеагломерація, слід зрозуміти, як організовано сучасне виробництво. Отже, перше – жодних вертикальних, ієрархічних зв'язків. Зв'язки виключно рівноправні, горизонтальні, з урахуванням взаємного інтересу. Якщо такого інтересу немає, то виробнича зв'язка не працює. Друге – виробничий цикл складається із трьох компонентів: розробка ідеї (інноваційне рішення) – фінансовий інструментарій – технологічне рішення. Таким чином, відповідь на питання про те, що таке агломерація, лежить у площині організації праці (не виробництва у «класичному» значенні) так, щоб на одному просторі та в максимально короткі терміни, за умови оптимальних капіталовкладень, створити успішний новий продукт на ринку . А найкраще – новий бренд.
У російських умовах, говорячи про те, що такеагломерація, слід уточнити, що у разі мова має йти про міжмуніципальному співробітництві. Пов'язано це не лише з тим, що у муніципальній та державній власності досі перебуває критично багато підприємств. Справа у відсутності фінансових та управлінських інструментів для формування таких об'єднань, як агломерація. Та й технологічної та наукової бази за великим рахунком теж немає. Одне підприємство, навіть найбільше, - це ще не привід об'єднуватись... Потрібен концептуальний проект, як проект Рурської області чи Силіконової долини, тоді й буде результат. А в наказному порядку, як у нас це люблять, нічого не вийде.
