Творчість Максима Горького – яскрава сторінка уРосійській радянській літературі. З перших кроків на художній ниві він заявив себе як талановитому самородку, пристрасно протестуючому проти потворних і жорстоких проявів життя. Ідеали раннього Горького – це свобода людського духу, незалежність від будь-яких кайданів, будь то рамки закону або узи спорідненості, а також пристрасна любов до людей, жага до служіння їм, жага до подвигу.
Романтичні риси горьківської прози
Ранній Горький - романтик, завдяки якому всвіт читача увійшли такі героїчні, блискучі образи, як чудово гарна циганська пара – Рада і Лойко, котрі всім серцем люблять один одного, а ще більше – особисту свободу. Вони вважали за краще загинути, але не скоритися один одному, однак, пам'ять про їхню красу і вільність залишилася в легендах і спалахує людську уяву.
Або ще два герої, що взаємодоповнюють і відтіняютьхарактери, справи та життєву позицію – Лара, син Орла, та Данко, син колись вільного племені. Обидва герої символізують якусь філософію, з якою й знайомить нас письменник у оповіданні «Стара Ізергіль».
«Стара Ізергіль», короткий зміст якоїзводиться до роздумів про сенс життя і природу Подвигу, має тричастинну композицію та написана у формі «оповідання в оповіданні». Перша новела - розповідь про гордець і егоїст Ларі, від якого відвернулися люди, і навіть сама Смерть, у покарання, відмовилася прийти за ним. Будучи сином жінки та Орла, він уявив себе вищим і кращим за всіх людей власного племені. Гарний, як бог, Лара зверхньо дивився на старійшин холодними очима, як крижини. Коли його відштовхнула дівчина, він убив її, розчавивши ногою груди. Все плем'я здригнулося - вперше так жорстоко і байдуже при них убивали жінку. А Лара спокійно дивився на обурений народ, незалежно і зверхньо відповідав на питання вождів. Він нікого не боявся і не думав каятися. На таку непомірну гордість старійшини не знайшлися, що відповісти. Вони вигадали герою покарання – не вбивати, а вигнати його, як відщепенця, зі своїх лав і не приймати у суспільство людей ніколи.
Як розповідає далі твір «СтараІзергіль», короткий зміст його, минули століття, одні покоління людей змінилися іншими, а Лара так само бродить самотньо степом. Він творив багато бід людям – спочатку просто так, бавлячись чи заради їди: крав жінок, худобу. Потім, втомившись від себе, робив зло, щоб одноплемінники вбили його. Герой і сам намагався себе вбити, з усього розмаху вдаряючись об землю – але земля не хотіла приймати у свої надра того, кого не можна було, по суті, вважати людиною. І смерть оминала його. Сонце і час висушили Лару, перетворили на безтілесну тінь, яка і зараз неприкаяно блукає землею, не знаходячи притулку і спокою. Перша частина оповідання «Стара Ізергіль», короткий зміст якого ми згадали, закінчується висновком: так було покарано людину за гордість.
Ізергіль провела бурхливу молодість, багато любила,побувала у різних пригодах. Вона була красива, сильна тілом і духом, у чомусь егоїстична, подібно до Лари. Однак у її серці жила жага до подвигу, яскравих, насичених подій, і до людей тягнуло її теж незвичайним, сильним і сміливим, справжнім героям. Вона надає перевагу багатим кавалерам пораненого в боях поляка, т.к. той робив у житті геройські вчинки. Заради кохання та порятунку того, хто їй дорогий, Ізергіль ризикує собою і навіть вбиває вартового солдата.
Короткий зміст «Старої Ізергіль», другий їїчастини, зводиться до слів героїні про те, що в нашому житті завжди є місце подвигам. Важливо лише захотіти їх зробити. А ті, кому це не дано, ліниві душею, живі мерці, на кшталт Лари.
І в третій частині Ізергіль розповідає ще однудуже цікаву та повчальну легенду – про Данка, відважного і сильного красеня, який вивів своє плем'я з гнилих боліт, дрімучих лісів до простору та світла вільного життя.
Розповідь «Стара Ізергіль», короткий змістйого навіть висловлює глибоку і важливу філософську думку. По-перше, як правильно сказано, пророка у своїй вітчизні не знайти. Так і відважний хлопець – загинув, а плем'я не помітило цього. І тільки обережна людина настала на іскри від серця і загасила їх. Чому? Напевно, щоб більше нікого вони не спалахнули на такі безумства. Адже жити по-обувальному, по-міщанському, тихо і спокійно, набагато зручніше, ніж терпіти муки та поневіряння, навіть заради світлого майбутнього.
А по-друге, пам'ять про альтруїста Данка та про йогогарячому, переповненому любов'ю серце, все ж таки залишилася. Вона хвилює людей і кличе їх до подвигу. І саме в цьому – жити та згоріти заради людей – бачить Горький найвище покликання Людини.
