Облік витрат на продаж. Аналітичний облік за рахунком 44

Одним із ключових показників при аналізіфінансово-господарську діяльність торгового підприємства виступає величина витрат за продаж. Ними є витрати, пов'язані зі створенням та реалізацією виробів. Розглянемо далі, як здійснюється облік витрат на продаж.

Фінансовий облік: значення

Сьогодні управління витратами виступає якодним з основних завдань підприємства. Її реалізація залежить головним чином організації бухобліку. Це зумовлюється тим, що у звітності узагальнюється більшість відомостей про витрати, необхідні прийняття правильних рішень. Одним із ключових напрямів в управлінській діяльності виступає облік та аналіз витрат на продаж. Оцінка витрат дозволяє визначити їхню доцільність та ефективність, перевірити якісні характеристики роботи, планувати дохід, встановити ціни і так далі.

Характеристика витрат

До витрат продаж можна відносити витрати,пов'язані з реалізацією виробів, оплачувані постачальником, і навіть що у освіті собівартості. Звернемося до закону. За 252-ю статтею ПК витратами є економічно обґрунтовані показники, виражені в грошових коштах і підтверджені документально. Витратами будуть вважатися будь-які витрати, якщо вони зроблені для ведення діяльності, метою якої є отримання прибутку. Залежно від напряму роботи підприємства витрати поділяються кілька категорій. Зокрема виділяють витрати на виробництво, продаж та позареалізаційні витрати.

Відображення у звітності

Для узагальнення відомостей є спеціальний рахунок обліку витрат на продаж. На ньому може відображатися інформація про витрати:

1. На транспортування виробів.
2. Оплату праці.
3. Оренду.
4. Утримання споруд, приміщень, будівель, інвентарю.
5. Зберігання та доопрацювання виробів.
6. Рекламу.
7. Представницькі та інші аналогічні послуги.

Всі ці витрати переносять на рахунок 44. До нього можуть відкриватися додаткові статті. Зазначимо деякі з них:

• 44.1 – субрахунок, призначений для узагальнення інформації про комерційні витрати, які не мають прямого зв'язку з операціями з продажу продукції.
• 44.2 – стаття, що створюється для збору даних про витрати, що стосуються процесу реалізації. Зокрема йдеться про витрати на зарплату, соціальні виплати, амортизаційні відрахування та інше.
• 44.3 – субрахунок, у якому враховуються суми, списані собівартість. Ця стаття необхідна для застосування методу часткового розподілу.

Всі ці субрахунки належать до першого рівня. У разі необхідності бухгалтер може відкрити додаткові статті. Субрахунки другого рівня забезпечують детальніше відображення деяких видів витрат.

Специфіка списання

На рахунок 44 (в дебет) переносяться сумивироблених підприємством витрат, пов'язані з реалізацією робіт, виробів, послуг. Їх списання складає Д-т сч. 90. Якщо воно часткове, то підприємствах, які ведуть торгову діяльність, розподілу підлягають витрати на транспортування. Усі інші витрати, що стосуються реалізації, щомісяця ставляться собівартість проданої продукції. На підприємствах, що здійснюють заготівлю та переробку сільськогосподарських виробів, облік витрат на продаж включає узагальнення відомостей щодо витрат:

1. На утримання спеціалізованих пунктів, а також худоби та птиці на базах.
2. Загальнозаготівельні витрати.
3. Інші витрати.

При частковому списанні розподілу також підлягають:

1. На підприємствах, що ведуть промислову та іншу виробничу діяльність, – витрати на транспортування та пакування.
2. У організаціях, здійснюють переробку/заготівлю сільськогосподарської продукції, – у дебет сч. 15 або 11 (витрати на підготовку сировини та худоби/птиці відповідно).

нюанс

В інструкції щодо використання плану рахунківбухобліку вказується, що у підприємствах роздрібної торгівлі, які враховують товари за реалізаційними цінами, по К-ту сч. 90 показують продажну вартість виробів. З ним кореспондують статті, на яких узагальнюється інформація про кошти та розрахунки. За дебетом рах. 90 відбивається облікова вартість товарів. З ним кореспондує рах. 41. При цьому одночасно здійснюється сторнування сум знижок, що належать до реалізованих виробів. Кореспондуючим рахунком є ​​тут рах. 41.

складники витрат

Здійснюючи облік витрат за продаж, необхідно брати до уваги перелік елементів витрат. У ПБО 10/99, а також у положенні про склад витрат зазначаються такі компоненти:

1. Матеріальні витрати.
2. Витрати зарплату.
3. Відрахування на соцпотреби.
4. Амортизація.
5. Інші витрати.

З метою управління організується облік витрат за статтями. Перелік останніх встановлюється підприємством самостійно.

Оплата праці

Як вважають деякі експерти, здійснюючи облікВитрат на продаж, спеціалістам слід приділяти особливу увагу витратам на зарплату. Це зумовлюється неоднорідністю цих витрат. Оплата праці поділяється на:

1. На види – додаткова та основна.
2. Елементи – відрядна, погодинна, премії, відшкодування простоїв тощо.

Окрім цього, зарплата залежить від складу персоналу. Співробітники можуть працювати штатно, за сумісництвом, за договорами підряду. Також існує поділ на категорії: робітники, службовці.

Класифікація витрат

Поділ проводиться залежно від методувключення витрат у собівартість. Прямими вважаються витрати, які можна зарахувати на конкретний тип виробів відразу відповідно до первинної документації. Непрямі витрати розподіляються за обраною для підприємства методикою. За 318 статтею ПК організація самостійно класифікує витрати. Вигідно визнавати всі витрати непрямими. В цьому випадку буде здійснено одноразове списання суми при розрахунку податку. Здійснюючи бухгалтерський облік витрат на продаж, фахівці використовують їхню класифікацію для планування та прийняття рішень. Вона передбачає поділ на релевантні (ті, які беруться до уваги) та іррелевантні. Ця класифікація необхідна визначення реалізаційної ціни, прийняття рішень збільшення обсягу продажу, розформування ринкового сегмента.

Постійні та змінні витрати

Цей поділ має особливе значення.У його основі лежить поведінка витрат – характер зміни у залежність від інтенсивності ділової активності. Постійні витрати у своїй сумі незмінні. Їхній показник не залежить від рівня активності. Постійні витрати поділяють на 3 категорії:

1. Цілком постійні. Вони можливі навіть у тому випадку, коли підприємство не провадить діяльність. Наприклад, це можливо орендна плата.
2. Постійні витрати задля забезпечення діяльності. Вони здійснюються лише у процесі роботи підприємства. Наприклад, до них можна зарахувати оплату електроенергії, зарплату персоналу.
3. Умовно-постійні витрати.Вони не змінюються до досягнення певного реалізаційного обсягу. Зміна відбувається у тому випадку, якщо підприємство починає закуповувати нове обладнання, споруджувати цехи та інше.

Змінні витрати змінюються пропорційноінтенсивність ділової активності. Однак при розрахунку на одиницю виробу вони будуть постійними. Прямі витрати завжди відносяться до змінних. Здійснюючи облік витрат на продаж, можна відзначити, що витрати на складування виробів упаковку змінюються при зменшенні/збільшенні реалізаційного обсягу. Відповідно, частина комерційних витрат можна також класифікувати як змінні.

Розподіл витрат

Якщо в організації облік витрат на продажготової продукції здійснюється з віднесенням їх до категорії постійних, то після закінчення звітного періоду вони повністю списуються на рах. 90. Розподіл витрат між видами виробів, послуг, робіт провадиться пропорційно:

1. Реалізаційний обсяг.
2. Вартість проданих товарів.
3. Доходу від.

Якщо, здійснюючи облік витрат на продажтоварів, фахівці зробили часткове списання, то, як вище було сказано, розподіляються витрати на транспортування та пакування. Ці витрати прямим шляхом включаються у собівартість відповідних категорій виробів. Якщо це неможливо зробити, то витрати можна розподілити між деякими видами проданої продукції пропорційно до собівартості, обсягів або виручці.

Транспортні витрати

Послуги з перевезення, що надаються посередником,відносять на субрахунок 44.2. Після закінчення звітного періоду стаття закривається. За неповної реалізації виробів транспортні витрати списують частково. Для визначення суми необхідно виявити величину витрат за залишкову продукцію. Це робиться так:

1. Розраховується сума транспортних витрат, яка припадає на залишок товару на початок та закінчення періоду (Р тр. Тек. + Р тр. н.).
2. Визначається показник реалізованих та залишкових виробів у звітному місяці.
3. Розраховується середній відсоток витрат за перевезення загальної вартості товару – співвідношення першого показника до другого.
4. Суму залишку виробів наприкінці місяця множать %.
5. Визначається сума до списання.

Зазначені пункти можна об'єднати у формулу:

Ртр. к = Сктів х ((Ртр. тек. + Ртр. н.): (Сктів + ​​Обкп)), в якій:

• кінцеве сальдо за рах. 41 (ціна нереалізованих виробів) – Сктів;
• поточні витрати на транспортування у звітному періоді – Ртр. тек.;
• Обсяг витрат на перевезення, що припадають на залишок продукції початку місяця, – Ртр. н.;
• обороти по К-ту рах. 90 (обсяг реалізованих виробів) - Обкп.

Решта витрат переносять у Д-т сч. 90.Витрати на транспортні послуги, надані посередниками, які припадають на нереалізовані вироби, залишаються на 44-му рахунку. Вони переносяться наступного періоду.

додатково

Для забезпечення ефективного управління,На думку ряду експертів, доцільно вести облік витрат на продаж продукції за центрами відповідальності. Це дозволить організації перетворити всю систему звітності таким чином, щоб доходи та витрати акумулювалися та відображалися у документації на певних рівнях. Іншими словами, кожна структурна одиниця буде обтяжена лише тими витратами та надходженнями, які вона контролює та за які відповідає.