Незважаючи на те, що показник ВВП, здаєтьсялюдям, далеким від економіки, чимось що знаходяться за межами розуміння, насправді, розрахунок ВВП здійснюється досить просто. Звичайно, не можна сказати, що цей показник позбавлений недоліків, адже він не враховує багато суб'єктивні чинники розвитку економіки, такі як спеціалізація виробництва, наукоємність і т.д. Однак ВВП, будучи показником, розрахованим за суворими математичними правилами, може бути досить точно обчислений, незважаючи на величезні масштаби національної економіки. Порівняння розвитку різних економік також може бути виконано досить точно. Достатньо лише порівняти ВВП на душу населення в доларовому еквіваленті. Більш того, всі методи розрахунку ВВП дають однаковий результат, що дуже зручно для використання цього показники в аналітичних розрахунках.
Всього на сьогоднішній день існує три методивизначення ВВП. Перший метод, класичний, являє собою просте додавання додаткових вартостей, створених в економіці за певний період. При цьому потрібно зазначити, що при розрахунку ВВП не враховується вартість сировини і матеріалів, використаних в процесі виробництва. В іншому випадку ми б вважали їх вартість по кілька разів - в перший раз в якості готового продукту, вдруге в якості складової частини вартості звичайно товару. Таким чином, ВВП може бути розрахований шляхом складання економічного результату роботи кожного економічного суб'єкта. Тобто при розрахунку враховується тільки та вартість, яку компанія додала, а не повна вартість продукту.
Якщо вам цей метод здається трохи заплутаним,то можливо варто звернути увагу на інші методи розрахунку ВВП. Так званий видатковий метод сьогодні найбільш часто використовується фахівцями в галузі макроекономіки. Відповідно до цього методу, весь ВВП країни поділяється на чотири основних складових: витрати домашніх господарств, тобто звичайних споживачів, витрати компаній, а саме інвестиції, державні витрати і взаємини національної економіки з закордоном.
Насправді виходить досить простасхема. Все, що не витрачається домашніми господарствами, то інвестується підприємствами, згідно з відкритого Кейнсом макроекономічного закону. Додаємо сюди ще держава, що збирає податки в бюджет і за цей рахунок здійснює держзакупівлі, формуючи додатковий попит. У відкритій еконмоіке додатковий попит також формується занграніцей, якщо експорт перевищує імпорт, в зворотному ж ситуації попит, а значить, і ВВП, навпаки, знижується. Через свою простоту і наочності це рівняння використовується не тільки для розрахунку ВВП, а й в інших більш складних дослідженнях.
І нарешті, методи розрахунку ВВП замикає прибутковийметод. У цьому досить рідко використовуваний метод присутня схожа з витратним методом логіка. Весь ВВП поділений між економічними суб'єктами, що надають чинники виробництва, тільки в цьому випадку вважаються не їхня витрати, а доходи. Так як витрати дорівнюють доходам, то і результат вийде однаковим. Таким чином, в даному випадку необхідно скласти заробітні плати (доходи фіз. Осіб), прибуток (доходи компаній), відсоток (доходи за надання капіталу) і ренту (доходи за надання землі).
Як бачите, методи розрахунку ВВП і їх логіка неявляють собою нічого складного. ВВП - це все, що зробила економіка спільними зусиллями всіх економічних суб'єктів. При цьому ВВП не включає в себе доходи від спекулятивних фінансових операцій, так як вони не збільшують реального виробництва. Крім того, в ВВП не включені операції по продажу вживаних речей та дарування матеріальних цінностей. Всі ці операції є всього лише показниками перерозподілу раніше врахованих благ. ВВП ж претендує на відображення реального розвитку національної економіки і сьогодні є найбільш підходящим для цього показником, хоч і далеким від досконалості.
